[Intro] Тиша навколо, лише вітер шумить, Світло згасає, час ледь не біжить. Я стою зверху, дивлюсь у пітьму, Знову до них у думках я іду. [Verse1] Друзів під землею так то багато, Тиха оселя, не гучне це свято. Там не почути вже сміху й розмов, Застигла у жилах холодна їх кров. Я пам’ятаю їхні очі й обличчя, Вкриті землею, мов стерті сторіччя. Вони мовчать у глибині споконвіку, Я ж залишаюсь у світі без крику. Сонце пече, та їм там не гріє, Пам'ять про них у мені лише мріє. [Pre-Chorus] Чорний граніт затуляє їх сон, Вийшов із ладу життєвий закон. Я на поверхні, а ви там внизу, В пам'яті серця свою я сльозу. Кожен мій крок віддається луною, Ви залишаєтесь там за стіною. [Chorus] Вони під землею, я над ними стою, В небо дивлюсь, не знаходячи спокою. Ви мене хоч чуєте, друзі мої? Чи тільки вітри у цій дикій імлі? Ваші імена написані на камені, Я залишаюсь у цій дивній драмі. [Verse2] Зірка згасає, не світить у шлях, Світло лишилось у снах і думках. Ви не побачите сходу весни, Тільки вічні, безкраї та довгі сни. Я принесу вам останнє тепло, Навіть якщо все живе відцвіло. Стежка до вас заростає травою, Ми розлучилися, мов з водою. Світ цей порожній без ваших очей, Скільки пройшло вже холодних ночей. [Chorus] Вони під землею, я над ними стою, В небо дивлюсь, не знаходячи спокою. Ви мене хоч чуєте, друзі мої? Чи тільки вітри у цій дикій імлі? Ваші імена написані на камені, Я залишаюсь у цій дивній драмі. [Bridge] Земля обіймає, тримає вас міцно, Мені тут лишилось чекати довічно. Мовчки прошу у небес про прощення, За це болюче і довге будення. Чи є там межа, де зливаються долі? Де ви вільні вже від земної неволі? [Chorus] Вони під землею, я над ними стою, В небо дивлюсь, не знаходячи спокою. Ви мене хоч чуєте, друзі мої? Чи тільки вітри у цій дикій імлі? Ваші імена написані на камені, Я залишаюсь у цій дивній драмі. [Outro] Вітер вщухає, згасають вогні, Вас не повернути, лишились одні. Я йду додому, де темно і тихо, На серці лежить ця спокійна відлига.