Не плач, жінко, не плач Не плач, жінко, не плач Не плач, жінко, не плач Не плач, жінко, не плач Бо… бо… Бо я пам’ятаю ті часи, Як ми сиділи разом У дворі державнім у Тренчтауні Спостерігали лицемірів, так Зустрічали добрих людей, так Добрі друзі в нас були, Добрі друзі ми втратили По дорозі, так У цьому світлому майбутті Не забудеш своє минуле Тож витри сльози, я кажу, так Не плач, жінко, не плач Не плач, жінко, не плач, е-е Моя мила, не лий сліз Не плач, жінко, не плач, е-е Кажу, кажу, кажу — я пам’ятаю ті часи, Як ми сиділи разом У дворі державнім у Тренчтауні, так А Джорджі розпалював вогонь, кажу І поліна горіли всю ніч, так Ми варили кукурудзяну кашу, кажу І я ділився нею з тобою, так Мої ноги — мій єдиний віз Тож я мушу йти далі вперед Але поки мене нема Все буде добре Все буде добре Все буде добре Все буде добре Все буде добре Все буде добре Все буде добре Все буде добре Тож… Не плач, жінко, не плач Не плач, жінко, не плач Кажу: о, мала, о, мила Не лий сліз Не плач, жінко, не плач, е-е Не плач, жінко, не плач Не плач, жінко, не плач Ще раз мушу сказати: О, мила, мила Прошу, не лий сліз Не плач, жінко, не плач Не плач, жінко… Не плач, жінко, не плач