Зорі в калюжах ділити з тобою, Теплі вечері — лише удвох, Бути потрібним, лишатись з тобою — Я і не думав, що так це легко. Світ закрутився, мов вихор шалений, Все закрутилось — і ми у ньому, Йти по краю — і знати напевно: Любити, цінити, мріяти вдвох. Ти — на обкладинці глянцю яскравого, Я — серед Forbes, між рядків ділових, Щоб навіть там, на полицях газетних, Поруч були ми в світах різних. І поки глобус кружляє у вічності, Тримаючись міцно за вісь свою, Нам не заГУбитись серед перехресть — Я тебе знайду, я тебе впізнаю. Зорі в калюжах ділити з тобою, Теплі вечері — лише удвох, Бути потрібним, лишатись з тобою — Ось моє щастя, мій кожен крок. Проспект загорнутий в туману ковдру, Люди гортають новини повільно, А ми під звуки старого піано Живемо миттю — легко і вільно. Ще трохи часу — і знову у біг, Лиш п’ятнадцять хвилин нам дано, Стільки важливого сказати встиг — Нехай зачекає на мить все одно. Зорі в калюжах ділити з тобою, Теплі вечері — лише удвох, Бути потрібним, лишатись з тобою — Це мій всесвіт і мій подих.