«Їдальня працює» Іноді годую тишу чужими секретами, У нашому болоті навіть жаби стали експертами. Купую собі спокій — відпускають по таблетці, Дві коробки з-під піци, три борги на табуретці. Документи пахнуть димом, у кишені — географія, Моя біографія — помилка в чужій орфографії. Учора були в Польщі, нині — десь під гастрономом, Нас зустрічав безхатько, представився бароном. Слова геніальні: голодні, холодні, голі, Вулиця Нагірна, та ми завжди на дні в долині. На мені Abibas, зате амбіції — Versace, Плаче банкомат, коли мою зарплату бачить. Кома у пакеті, крапка десь на підвіконні, Мої думки сьогодні знову їдуть у вагоні. Реп-центри, медцентри, рецепти і проценти, У палаті президенти, у парламенті — пацієнти. Приспів: Кажуть, у їдальні нині добре годують, Навіть ті, хто ситий, біля каси протестують. Кажуть, у їдальні нині добре годують, Тільки ложки золоті, а тарілки все пустують. Мене зі школи пам’ятають — я зламав турнікет, Не тому, що був легендою — не вистачило монет. Я спокійний, наче Будда після трьох викликів в суд, Поки час біжить по колу, я стою і мерзну тут. Не неси дурниць — вони важкі, зірвеш спину, Краще кинь жменю землі на свою дисципліну. Поховай свою кар’єру між гаражем і ларьком, Постав зверху два вінки й пакет із молоком. Ти великий авторитет — у під’їзді серед кішок, Від розмов про кримінал у тебе з’явилась задишка. У кишках революція, у голові профспілка, Ти хотів стати вовком, але вийшла білка. Когось мучить совість, когось — ранковий сушняк, Хтось шукає сенс життя, хтось — учорашній общак. Комусь краще з Олею, комусь краще наодинці, Комусь хліб із сіллю, комусь суші на світлині. Пам’ятай, із ким сідаєш і кому наливаєш, Хто мовчить, коли ти падаєш, і сміється, як встаєш. Кому даєш свій голос, кому віддаєш відсоток, Бо сьогодні він твій брат, а завтра — свідок. Мент шкідливий, блогер злий, депутат святий, Всі міняють маски, тільки цирк усе той самий. Правда сперлась на костиль і закурила в коридорі, Світ стоїть на трьох китах, а ті давно уже в запої. Приспів: Кажуть, у їдальні нині добре годують, Навіть ті, хто ситий, біля каси протестують. Кажуть, у їдальні нині добре годують, Тільки ложки золоті, а тарілки все пустують. Аутро: Касирка дивиться суворо: «Хлопче, решти вже немає». Я кажу: «Давайте правду». Вона: «Правда теж кінчається».