[Intro] Тиша навколо, лише вітер шумить, Світло згасає, час ледь не біжить. Я стою зверху, дивлюсь у пітьму, Знову до них у думках я іду. [Verse1] Друзів під землею так то багато, Тиха оселя, не гучне це свято. Там не почути вже сміху й розмов, Застигла у жилах холодна їх кров. Я пам’ятаю їхні очі й обличчя, Вкриті землею, мов стерті сторіччя. Вони мовчать у глибині споконвіку, Я ж залишаюсь у світі без крику. Сонце пече, та їм там не гріє, Пам'ять про них у мені лише мріє. [Pre-Chorus] Чорний граніт затуляє їх сон, Вийшов із ладу життєвий закон. Я на поверхні, а ви там внизу, В пам'яті серця свою я сльозу. Кожен мій крок віддається луною, Ви залишаєтесь там за стіною. [Chorus] Вони під землею, я над ними стою, В небо дивлюсь, не знаходячи спокою. Ви мене хоч чуєте, друзі мої? Чи тільки в вічності сни ці німі? Земля поглинула ваші шляхи, В небі згасають зіркові вогні. [Verse2] Стежка заросла полином та пилом, Вкрита важким і занедбаним крилом. Колись ми сміялись під сонцем яскравим, Тепер ви лишились у полі ласкавім. Могильні хрести, як похилені спини, В пам'яті дивляться з тої хвилини. Я принесу вам трохи квітів у холод, Сьогодні у серці ще більший мій голод. Немає розради, немає вороття, Лиш ви і я, і розділене життя. [Chorus] Вони під землею, я над ними стою, В небо дивлюсь, не знаходячи спокою. Ви мене хоч чуєте, друзі мої? Чи тільки в вічності сни ці німі? Земля поглинула ваші шляхи, В небі згасають зіркові вогні. [Bridge] Чи знаєте ви, як тут світ змінився? Як дух мій від втоми до вас прихилився? Ми ділимо світ на "живі" і "померлі", Але ми єдині в цій чорній оселі. Час — це пісок, що крізь пальці тікає, Лиш пам'ять про вас ніколи не вмирає. [Chorus] Вони під землею, я над ними стою, В небо дивлюсь, не знаходячи спокою. Ви мене хоч чуєте, друзі мої? Чи тільки в вічності сни ці німі? Земля поглинула ваші шляхи, В небі згасають зіркові вогні. [Outro] Вітер вщухає, згасає мій зір, Спочивайте ви спокійно, мій мир. Я залишаю цей спогад у сні, Наші серця — в тишині.