[Intro] Натиснув на педаль, лечу в нічний туман, Мало не виїхав в астрал крізь цей дурман. Світло фар ріже темряву, наче ніж, Тут кожен крок — це гра, і ти біжиш. [Verse1] На і з рук в руки вам, а він зникає в тіні, Хтось шукав правду, та втопився в глибині. Їхав далеко надовго той, хто голосно торгував, Він все мав на карті, але зрештою програв. Відійди від мікрофона, я тут інтелект тут засвоїв, Слова лягають в ритм, я не з числа героїв. Моя правда гостра, як лезо на вітру, Я цю гру пройду, навіть якщо помру. Во-о-о-у, чуєш цей гул в голові? Ми залишаємо слід на згорілій траві. [Pre-Chorus] Час пів на п'яту ранку, місто спить, А в нас адреналін у венах знову горить. За вікном холод, сірість і дощ, Ми будуємо долі, ставимо на кон грош. Тут не до сміху, тут серйозний тон, Світ навколо нас — це просто сон. [Chorus] Ми на кухні, на блат-хаті варимо суп з сокири, Ділимо шматки життя, не маючи міри. Мене дівки не турбують, у нас дорослі справи, Ми шукаємо правди у вирві цієї відправи. Пропадаю, пропадаю, це ні, але це так, Якщо здохнемо ми — це наш фінальний знак. [Verse2] Цигарковий дим стелиться по стінах, як змія, В цій кімнаті замкнена вся правда моя. Хтось стукає в двері, але ми не відкриємо, Ми за цим столом свою долю надійно втаїмо. Старі фотографії, брудні стіни й бетон, Це наш маленький всесвіт, наш власний закон. Ми варимо істину, додаючи солі і перцю, Кожен рядок тут іде прямо від серця. Нас не знайти на радарах і в списках людей, Ми діти ночі, ми тіні забутих ідей. [Chorus] Ми на кухні, на блат-хаті варимо суп з сокири, Ділимо шматки життя, не маючи міри. Мене дівки не турбують, у нас дорослі справи, Ми шукаємо правди у вирві цієї відправи. Пропадаю, пропадаю, це ні, але це так, Якщо здохнемо ми — це наш фінальний знак. [Bridge] Чи варте все це, чи варто було починати? Коли настає час все це втримати і прийняти. Життя летить швидко, як той автомобіль, Який в астрал вилетів, відчувши свій біль. Мовчання — це золото, але ми кричимо, Тим, хто лишився, ми нічого не винні при цьому. [Chorus] Ми на кухні, на блат-хаті варимо суп з сокири, Ділимо шматки життя, не маючи міри. Мене дівки не турбують, у нас дорослі справи, Ми шукаємо правди у вирві цієї відправи. Пропадаю, пропадаю, це ні, але це так, Якщо здохнемо ми — це наш фінальний знак. [Outro] Сонце встає, розмиваючи наші сліди, Ми розчиняємось, мов тіні під час води. Фінал вже близько, все йде за планом, Лишається тільки спогад за старим екраном. Во-о-о-у, згасає світло. Кінець гри.