[Intro] Думи мої, думи мої, Лихо мені з вами! Нащо стали на папері Сумними рядами?.. [Verse1] Чом не змило вас дощем осіннім, Чом не здув вас вітер навкруги? Сум мій чорний, гострий, невблаганний, Не знайти від нього вже снаги. Слово кожне – біль пекучий, В серці крається, мов скло. Нащо душу розривати, Щоб на світі смішно було? [Pre-Chorus] Бо вас лихо на світ на сміх породило, Поливали сльози... чом не затопили, Не винесли в море, не розмили в полі? [Chorus] Думи мої, думи мої, Лихо мені з вами! Не питали б люде, що в мене болить, Не питали б, за що проклинаю долю. [Verse2] Квіти мої, діти нещасливі, Нащо ж вас плекав я, дурний? Вам рости б у полі, у пшениці, А не в горі серця, не в журбі. Чи знайдеться серце, що відчує, Всю печаль, всю муку у рядках? Чи хоч хтось за долю мою гірку, Сльозу щиру пустить на вітрах? [Chorus] Думи мої, думи мої, Лихо мені з вами! Не питали б люде, що в мене болить, Не питали б, за що проклинаю долю. [Bridge] Чого нуджу світом? "Нічого робить", — Не сказали б на сміх... За карії оченята, За чорнії брови. [Chorus] Думи мої, думи мої, Лихо мені з вами! Не питали б люде, що в мене болить, Не питали б, за що проклинаю долю. [Outro] Може, найдеться дівоче Серце, карі очі, Що заплачуть на сі думи, — Я більше не хочу.