```text [Intro] По середині мосту, вітер свище в лице. Стою, рахую тихо, час мій пливе. Нехай гадають втомлений, збився з путі. Але тривога ця в серці – не просто так, ні. [Verse1] Обернусь, перевірю чи є за мною хвіст. По кущах очима, швидкий, пильний зміст. Дістану цигарку, але палити не буду, Сьогодні нерви як натягнута струна, всюди. Відчуття погане, серце калатає швидко, В цьому місті правда гірка і дуже липка. [Pre-Chorus] «Добре, вже раз так... Це жахливо, то ніякий я не роста». Тут карають ласкаво, нема пощади, тут пустота. Це конотоп брат, тут правила інші, суворі. Вона дивиться в душу, плете свої узори. [Chorus] Але не збирається потім витягувати з ями. Прошу по-братськи, uh? Маскуйтесь між домами. Щоб не було потім типу: «Де цей?» - голоси лунають. «Ну як його, га?» - тіні підозріло блукають. [Verse2] Запах дизелю, і старого асфальту, Тут кожна стіна пам'ятає багато. Розмови тихі, наче шепіт зміїний, І погляд важкий, завжди дуже пильний. Я знаю їх, цих вовків в овечій шкурі, Вони чекають, щоб ти провалився в дурі. [Chorus] Але не збирається потім витягувати з ями. Прошу по-братськи, uh? Маскуйтесь між домами. Щоб не було потім типу: «Де цей?» - голоси лунають. «Ну як його, га?» - тіні підозріло блукають. [Bridge] Час тікає, мов вода крізь пальці, В голові лише спогади, як в танці. Треба вистояти, не зламатися, не впасти, І в цій грі жорстокій, свою роль не спаскудити. [Chorus] Але не збирається потім витягувати з ями. Прошу по-братськи, uh? Маскуйтесь між домами. Щоб не було потім типу: «Де цей?» - голоси лунають. «Ну як його, га?» - тіні підозріло блукають. [Outro] Міст, вітер, ніч. Запам'ятай цю річ. Конотоп не пробачає. Тут кожен за себе грає. ```