[Intro] Тихий вечір згасає у димі, Ми лишились удвох, ми незримі. Час невпинно пісок свій розсипав, Хтось пішов, а хтось в пам'яті випав. [Verse1] Час забирав пацанів у безодню, Когось за безглуздо, у мить передводню. Ми бачили спини, що зникли за рогом, Стежки розійшлися нерівним порогом. Хтось вибрав чуже, не своє, не свідоме, Лишивши по собі лише щось невагоме. І погляди наші вдивлялись у небо, Шукаючи відповідь: де ви і де ви? Ми пам'ять плекаємо в кожному кроці, Втрачаючи рідних у кожному році. [Pre-Chorus] Запитання без відповіді тиснуть на скроні, Холодні обличчя і дивні закони. Світ крутиться далі, не знаючи втрати, А нам залишається тільки чекати. Ніхто не готує до таких поворотів, Ми просто в полоні у власних щедрот. [Chorus] Час забирав пацанів без жалю, Кого за безглуздо, кого — по рублю. Ми бачили сльози на стінах старих, І в пам'яті досі звучить тільки сміх. Час забирав, та лишив нам відлуння, Тієї весни, що не знала забуття. [Verse2] Один за гординю, другий за помилку, Зірвались, мов крига, на тонку горілку. Немає повернення в ту безтурботність, Де юність дарувала нам тільки солодкість. Тепер лише фото, де всі ми щасливі, На фоні життя, що вмирало в зливі. Хто знав, що безглуздо так скоро згорати, Коли тільки вчилися мріяти й брати. Забрали роки, що були наче крила, Коли доля нас від життя відлучила. [Chorus] Час забирав пацанів без жалю, Кого за безглуздо, кого — по рублю. Ми бачили сльози на стінах старих, І в пам'яті досі звучить тільки сміх. Час забирав, та лишив нам відлуння, Тієї весни, що не знала забуття. [Bridge] Може, там, десь далеко, немає кордонів, Де не треба звітувати за безліч заслонів. Може, там пацани вже знайшли свій спокій, І час там не йде, мов той потік широкий. Ми тут догораємо, ніби свічки, Тримаючи в серці ці втрати гіркі. [Chorus] Час забирав пацанів без жалю, Кого за безглуздо, кого — по рублю. Ми бачили сльози на стінах старих, І в пам'яті досі звучить тільки сміх. Час забирав, та лишив нам відлуння, Тієї весни, що не знала забуття. [Outro] Забирає час, забирає усіх, Хтось за безглуздо, хтось — просто для втіх. Ми пам'ятаємо, ми не забули, Тих, кого вчора у безвість вдихнули.