Поклич мене тихо — крізь втому і дим, Крізь вулиці ночі, де холод і грім. Я чую твій подих між сотень імен, Я йду до тебе, навіть якщо проти — весь світ. Хай падає небо, хай гаснуть вогні, Я знайду твій голос у повній пітьмі. Поклич мене — і я прийду, Крізь темні ночі, крізь біду. Якщо ти поруч — я не боюсь, Я за тобою крізь бурю і страх підіймусь. Там, де мовчання ріже, як ніж, Де кожне «завтра» — це тільки міраж, Я стану твоїм світанком в дощі, Навіть коли ти скажеш: «Не йди». Хай місто засне, хай згасне слід, Моя дорога — туди, де ти є. Поклич мене — і я прийду, Крізь темні ночі, крізь біду. Якщо ти поруч — я не боюсь, Я за тобою крізь бурю і страх підіймусь. Навіть якщо між нами — роки, Навіть якщо замерзнуть слова, Я все одно дійду, доповзу, долечу, Бо ти — це мій дім і моя війна.