[Intro] Що не день, то попоєбінь, от халепа, Життя – мов пір’їнка, ледь помітна крапля. Дощ січе, неначе в лютій битві, Вітер свище, в хаосі молитви. [Verse1] Що не день – то новий бій, нова зрада, Життя – швидкоплинна мить, лише нагорода? Крізь пелену дощу, крізь бурю болю, Шукаю сенс, гублюсь у цьому роздолі. Світ навкруги – театр абсурду й сміху, А я – маріонетка в руках лихого лиху. Здається, що все втрачено, нема пуття, Але в глибині душі ще жевріє життя. [Pre-Chorus] Х*лі робити? Питання без відповіді, В багнюці сумнівів тону в безвиході. Ця осінь, як відьма, шепче закляття, Надсилає випробування, наче прокляття. [Chorus] Що не день, то поєбінь, безперервно, Життя – наче скло, розбивається гнівно. Дощ ебашить немов у бійці шаленій, Вітер виє у бардаку вселеннім. Х*лі робити, я не знаю, брате, Тільки вперед дивлюся, крізь ґрати. [Verse2] Цієї осені піздатої, нещадної, Вона кидає нам виклики безжально. Кожен день – як іспит на міцність духу, Вижити, не зламатись – ось справжнє мухо. У вирі подій, у хаосі буденності, Зберегти себе – це справжня цінність. Шукати світло у темряві, надію в відчаї, Не дати згаснути вогню, що в серці палає. [Chorus] Що не день, то поєбінь, безперервно, Життя – наче скло, розбивається гнівно. Дощ ебашить немов у бійці шаленій, Вітер виє у бардаку вселеннім. Х*лі робити, я не знаю, брате, Тільки вперед дивлюся, крізь ґрати. [Bridge] Та навіть у цій пізді, цій сраці, Є промінь сонця, є місце для праці. Не здамося, не скоримося долі, Знайдемо вихід з цієї чорної штольні. [Chorus] Що не день, то поєбінь, безперервно, Життя – наче скло, розбивається гнівно. Дощ ебашить немов у бійці шаленій, Вітер виє у бардаку вселеннім. Х*лі робити, я не знаю, брате, Тільки вперед дивлюся, крізь ґрати. [Outro] Виклики на життя, знову і знову, А ми йдемо вперед, крізь бурю й розмову. Дивлюся вперед, не зважаючи на біль, Бо в серці горить вогонь, і я – вільний, повір.