Lyrics
[Intro]
Тиша ночі обіймає плечі,
Зорі гаснуть, мов останні свічі.
В келиху гіркота збирає тіні,
Я знову тут, у цій німій долині.
[Verse1]
Піднімаю склянку в тиші ночі —
Ця самота, мов темнота, стискає груди.
Десь у вікні чужому світло ло́вче,
І я питаю долю, чом так було і як ще буде.
Блукав дорогами, де правди мало,
Де вітер брехав, і кожен крок — як крик у серці, що пропало.
Але іду вперед, хоч сили зникли,
Та пам’ять грізно шепче, що я живий, хоч дні були засіклі.
Крізь холод літ і крізь тумани ночі,
Я знов шукаю те, що бачать тільки очі.
[Pre-Chorus]
Все, що будував, стає лише димом,
Все, що мав, лишається незримим.
Я рахую шрами на стінах кімнати,
Тут так легко втратити і нічого не знати.
Час тече рікою, що не має броду,
Я шукаю віру, я шукаю свободу.
[Chorus]
П’ю за тих, хто поруч був, та не залишився.
За мрії, що горіли, та вже попелом стелилися.
За правду, що болить, але тримає в світі.
П’ю за те, що серце б’ється, навіть коли хоче вийти.
П’ю за те, що ще стою, не впавши на коліна.
За біль, за сміх, за більший гріх — за кожну рану, що не згине.
[Verse2]
Пам’ятаю ранки, де ти сміялась —
І ця усмішка, мов іскра в темряві, у душі зосталась.
А потім тінь упала між словами,
І ми стали чужими, вкритими старими снами.
Кожна мить тепер — як гостра лезо в спину,
Я намагаюсь відпустити, та не можу, не покину.
Ми розминулись у лабіринтах долі,
Залишивши лише спогади в цій вічній ролі.
Я все ще чую відлуння твого кроку,
Хоча навколо лиш зима, така глибока і висока.
[Chorus]
П’ю за тих, хто поруч був, та не залишився.
За мрії, що горіли, та вже попелом стелилися.
За правду, що болить, але тримає в світі.
П’ю за те, що серце б’ється, навіть коли хоче вийти.
П’ю за те, що ще стою, не впавши на коліна.
За біль, за сміх, за більший гріх — за кожну рану, що не згине.
[Bridge]
Хай келих пустий, але совість чиста,
Навіть якщо дорога до пекла, а не до міста.
Я не прошу прощення, я просто існую,
Цю пісню самотності для себе друкую.
В кожній краплі — правда, в кожному вдиху — вогонь,
Я не боюся більше торкатися холодних долонь.
[Chorus]
П’ю за тих, хто поруч був, та не залишився.
За мрії, що горіли, та вже попелом стелилися.
За правду, що болить, але тримає в світі.
П’ю за те, що серце б’ється, навіть коли хоче вийти.
П’ю за те, що ще стою, не впавши на коліна.
За біль, за сміх, за більший гріх — за кожну рану, що не згине.
[Outro]
Ніч минає, світло знов сліпуче.
Сонце встає, хоч і таке колюче.
Я ще тут, я ще дихаю в цій тиші,
Поки рани на серці мовчать, мов найперші вірші.