AIRDROP Airdrop… Там, де день давно змішався з ніччю, Де кожен звук змушував дивитись в небо. Ми просто робили свою роботу… Поки позиція не стала випробуванням для кожного. [Куплет 1] На Airdrop знову ранок — знову погляд в небеса, Бомбери працюють — і навколо тиша. Борт за бортом — робота без зайвих слів, Бо кожен знав: за нами стоять свої. Поля навколо, пил під ногами, Радіо тріщить знайомими голосами. Працювали далі, поки вистачало сил, Кожен за побратима — кожен поруч був. А потім почалося… позицію треба залишати, І ніхто не знав, що нас чекає далі. Небо зависло низько, земля пішла ходором, І кожен звук здавався останнім попередженням. [ПРИСПІВ — потужно] AIRDROP — ми пам’ятаємо той день, Як над позицією зависла чорна тінь. Писк у вухах, і навколо все німе, Та ми тримались — бо поруч було своє. AIRDROP — тут кожен звук залишив слід, Тут ми пізнали справжню ціну цих хвилин. Скільки б не тиснуло небо знов і знов — Ми залишались поруч. Бо поруч — побратим. [Куплет 2] І ось машина… кілька секунд тиші, Потім різкий удар — і зникли всі звуки. Тільки писк у вухах, тільки голоси крізь шум: «Сірий! Триста! Турнікет! Бандаж! Евак — живо!» Ніхто не питав, кому першому бігти, Ніхто не рахував, скільки ще витримати. У такі хвилини розумієш одне: Ти не один — поруч твоє плече. І якщо мене спитають: «Що ти пам’ятаєш з Airdrop?» Я не згадаю цифр. Не згадаю дат. Я згадаю обличчя. Голоси в рації. Писк у вухах. І слова, які тримали сильніше за все: «Тримайся. Ми поруч». AIRDROP — ми пам’ятаємо той день, Як над позицією зависла чорна тінь. Поля мовчали, небо рвало тишу, Ми просто виживали, прикриваючи своїх. AIRDROP — і нехай запам’ятає цей край: Ми були там, де кожен день ішов через край. Не заради слави, не заради гучних імен — Ми тримались один одного, поки тримався Airdrop. Airdrop… Там залишилась частина нас. Голоси. Погляди. Тиша після удару. І пам’ять про тих, з ким ми пройшли це разом.