КАМЕНЯРІ Іван Франко [Intro — dark atmosphere, distant hammer strikes, deep male spoken voice] [Verse 1 — deep male baritone, slow and mysterious] Я бачив дивний сон. Немов передо мною Безмірна, та пуста, і дика площина, І я, прикований ланцем залізним, стою Під височенною гранітною скалою, А далі тисячі таких самих, як я. [Verse 2 — low tribal drums, building tension] У кождого чоло життя і жаль порили, І в оці кождого горить любові жар, І руки в кождого ланці, мов гадь, обвили, І плечі кождого додолу ся схилили, Бо давить всіх один страшний якийсь тягар. [Chorus — massive male choir, thunderous drums] У кождого в руках тяжкий залізний молот, І голос сильний нам згори, як грім, гримить: «Лупайте сю скалу! Нехай ні жар, ні холод Не спинить вас! Зносіть і труд, і спрагу, й голод, Бо вам призначено скалу сесю розбить». [Instrumental Break — heavy hammer strikes, distorted guitars, deep bass] [Verse 3 — powerful rhythmic male vocal] І всі ми, як один, підняли вгору руки, І тисяч молотів о камінь загуло, І в тисячні боки розприскалися штуки Та відривки скали; ми з силою розпуки Раз по раз гримали о кам’яне чоло. [Verse 4 — driving tribal percussion, epic strings] Мов водопаду рев, мов битви гук кривавий, Так наші молоти гриміли раз у раз; І п’ядь за п’ядею ми місця здобували; Хоч не одного там калічили ті скали, Ми далі йшли, ніщо не спинювало нас. [Verse 5 — dramatic, solemn baritone] І кождий з нас те знав, що слави нам не буде, Ні пам’яті в людей за сей кривавий труд, Що аж тоді підуть по сій дорозі люди, Як ми проб’єм її та вирівняєм всюди, Як наші кості тут під нею зогниють… [Verse 6 — emotional male solo, haunting strings] Та слави людської зовсім ми не бажали, Бо не герої ми і не богатирі. Ні, ми невольники, хоч добровільно взяли На себе пута. Ми рабами волі стали: На шляху поступу ми лиш каменярі. [Instrumental — slow cinematic build, Nordic chanting] [Verse 7 — rising orchestral intensity] І всі ми вірили, що своїми руками Розіб’ємо скалу, роздробимо граніт, Що кров’ю власною і власними кістками Твердий змуруємо гостинець і за нами Прийде нове життя, добро нове у світ. [Verse 8 — deep sorrowful vocal, restrained drums] І знали ми, що там далеко десь у світі, Який ми кинули для праці, поту й пут, За нами сльози ллють мами, жінки і діти, Що други й недруги, гнівнії та сердиті, І нас, і намір наш, і діло те кленуть. [Bridge — nearly silent piano, raw emotional male voice] Ми знали се, і в нас не раз душа боліла, І серце рвалося, і груди жаль стискав; Та сльози, ані жаль, ні біль пекучий тіла, Ані прокляття нас не відтягли від діла, І молота ніхто із рук не випускав. [Final Chorus — explosive full orchestra, enormous Nordic male choir, thunderous tribal drums] Отак ми всі йдемо, в одну громаду скуті Святою думкою, а молоти в руках. Нехай прокляті ми і світом позабуті! Ми ломимо скалу, рівняєм правді путі, І щастя всіх прийде по наших аж кістках. [Outro — slow thunderous hammer strikes fading into silence]