Куплет 1 Двадцять п’ять років — мов одна дорога, Де поруч ішли ви крізь дощі й сніги. Не просили в долі легкого нічого, Та берегли любов від кожної біди. Цеглина до цеглини — виростав ваш дім, У ньому сміх дитячий лунав щодня. Ви будували стіни… а ще більше — світ, Де кожен знав, що тут його сім’я. Приспів Мамо Уляно… тату Володю… Низький уклін за кожен день життя. За ваші руки, натруджені роками, За силу, мудрість і тепло серця. Бо ви збудували більше, ніж будинок, Ви нам подарували цілий світ. І поки разом б’ються ваші серця — Для нас завжди горітиме цей дім. ⸻ Куплет 2 Мамо, ти зустрічала запахом хлібини, Теплом своїх долонь і добрих слів. Найкраща мама… так було віднині, І так залишиться на сотні ще років. Тату, ти був мов дуб — надійний і міцний, Бував суворий, та любов ховав в очах. Ти нас навчив не боятись висоти, І чесно жити, не гублячись в шляхах. ⸻ Приспів Мамо Уляно… тату Володю… Низький уклін за кожен день життя. За ваші руки, натруджені роками, За силу, мудрість і тепло серця. Бо ви збудували більше, ніж будинок, Ви нам подарували цілий світ. І поки разом б’ються ваші серця — Для нас завжди горітиме цей дім. ⸻ Брідж Сьогодні біля вас уже дорослі діти: Вікторія, Лілія й Анастасія. Поруч Іван і Станіслав — уже як рідні сини, А Марко — ваше сонечко, ваша надія. І знов неділя… на столі вареники, Як у дитинстві пахне рідний дім. Немає в світі більшого багатства, Ніж бути разом — просто всім. ⸻ Фінал Нехай Господь дарує вам здоров’я, Щоб ще багато спільних літ пройти. Бо поки ви удвох — живе родина, І є куди нам завжди повернутись у житті. Мамо Уляно… тату Володю… Спасибі, що ви просто є. Любимо вас безмежно.