Любити ЛЕГко Україну , Коли живеш на чужині ; І згадувать про батьківщину – Немов би у кошмарнім сні . . . Чому ми жваві і трудящі , Завжди робили на когось ? На москалів , чи на поляків – Тепер на римлян трудимόсь ! Вкраїну добре нам любити , Коли в гаразді всі діла . . . Коли не плачуть твої діти – Тому що хліба в них нема . Хіба не соромно . . . краяни , Просити хліба у сусідів, З такими ситими полями – По світі бродимо – як біди . . . Хіба не соромно . . . краяни , Просити хліба у сусідів , З такими ситими полями – По світі бродимо – як біди ! ! ! Неначе жарт якийсь жахливий, До нас по радіо луна: “Бо ще не вмерла Україна” – А скільки ж з голоду вмира ? ! ! . . . І це почалося не вчора, Навіть не сотню літ тому . . . Байдуже серце українців – І чим зарадити йому?. . Неначе бочка та без дна – Яку всі кличуть : Україна , В той час як Захід процвіта – В нас сотні літ уже руїна . Хіба не соромно . . . краяни, Просити хліба у сусідів, З такими ситими полями – По світі бродимо – як біди . . . Хіба не соромно . . . краяни, Просити хліба у сусідів, З такими ситими полями – По світі бродимо – як біди ! ! ! Що за народ – що за копійку – Ножа на брата витягає , А потім скаже на підпитку : Зате – як гарно ми співаєм ? Невже так тяжко помогти , Своєму ближньому в потребі ? . . І замість ліктя під ребро – Плече підставити, як треба ? ! . Не влада в тому винувата – Бо влада вибрана із нас . . . Своє нутро треба міняти – Прийшла на те пора і час ! ! ! Хіба не соромно . . . краяни, Просити хліба у сусідів, З такими ситими полями – По світі бродимо – як біди . . . Хіба не соромно . . . краяни, Просити хліба у сусідів, З такими ситими полями – По світі бродимо – як біди ! ! ! Неначе бочка та без дна – Яку всі кличуть : Україна , В той час як Захід процвіта – В нас сотні літ уже руїна ! ! !