(Мелодія ніжного піаніно поступово переплітається з сумовитою скрипкою) Тиша в кімнаті, лише відблиск екрана, Я знову шукаю твій погляд в мережі. Десь там, у Франції, ранок без мене, А серце моє на межі, на межі. Мій котику рідний, ти зараз так далеко, Десь там, де Ейфелева вежа торкається хмар. Я подумки лечу до тебе, наче лелека, Крізь холод розлуки і цей нестерпний чар. Ми бачимось лише на знімках та в чатах, І голос твій ніжний — як шепіт крізь сон. Я вчуся чекати, в невидимих хатах, Де стіни не міцніші за наш закон. Не торкалась рук, не чула дихання поруч, Але ти для мене — увесь цей безмежний світ. Я вірю, що доля прокладе нам скоро Дорогу, де ми забудемо болісний зліт. Кожен вечір я дивлюсь у вікно, Де зірки шепочуть твоє ім'я. Ми наче актори в кіно, Де сценарій — лиш ти і я. Я рахую дні, я рахую години, Бо ти — моя єдина і справжня людина. Мій котику, чуєш, як серце б’ється в такт? Між нами відстань, але це не фінал, це факт. Я мрію про зустріч, про дотик твоїх долонь, Щоб ми запалили цей вічний, палкий вогонь. Я хочу від тебе донечку з очками, як у тебе, Щоб разом під сонцем, під синім, безкраїм небом. Кохаю безмежно, крізь кордони і тишу нічну, Чекаю на тебе, свою долю єдину, ясну. Франція вкрита вогнями, а в мене — дощі, Я пишу ці рядки на папері, що пахне тобою. Ти носиш у серці частинку моєї душі, Я вкрита твоєю ніжною, дивною мрією. Уявляю, як ти прокидаєшся там, за вікном, Як кава на столі остигає у ранковій імлі. Ми зв'язані невидимим, міцним полотном, На цій величезній і дивній, як ми, землі. Нам не треба доказів, слів чи чужих обіцянок, Я знаю, що скоро настане той вирішальний час. Коли замість екрана — твоє плече на світанок, І більше ніхто не розділить, не скривдить нас. Мій котику, чуєш, як серце б’ється в такт? Між нами відстань, але це не фінал, це факт. Я мрію про зустріч, про дотик твоїх долонь, Щоб ми запалили цей вічний, палкий вогонь. Я хочу від тебе донечку з очками, як у тебе, Щоб разом під сонцем, під синім, безкраїм небом. Кохаю безмежно, крізь кордони і тишу нічну, Чекаю на тебе, свою долю єдину, ясну. У мріях наших грає скрипка та піаніно, Маленька дівчинка сміється на руках твоїх. Вона — як ти, така ж тендітна і невинна, Лунає в домі нашому щасливий, щирий сміх. Ми будуємо замки, поки що з повітря і мрій, Але віра моя стає міцнішою, ніж сталь. Ти — мій єдиний, мій найжаданіший герой, Що вирвав серце моє з рук у сумну даль. Мій котику, чуєш, як серце б’ється в такт? Між нами відстань, але це не фінал, це факт. Я мрію про зустріч, про дотик твоїх долонь, Щоб ми запалили цей вічний, палкий вогонь. Я хочу від тебе донечку з очками, як у тебе, Щоб разом під сонцем, під синім, безкраїм небом. Кохаю безмежно, крізь кордони і тишу нічну, Чекаю на тебе, свою долю єдину, ясну.Скрипка замовкає, піаніно дограє останній акорд, Я заплющую очі, щоб знову побачити нас. Мій котику, знай — ти мій єдиний рекорд, Чекаю тебе, крізь простір, к