Слухай мене, як ця ліра летить, Просто подивись — цей процес незворотний. Поки місто спить — погасіть світло, лишусь один Споглядати з висоти обриси вершин. Там, де видно все, що далеко до ідеалу, Зірваний голос народу, що кричав Про свободу за ґратами вікон, Тепер кулі й порох у повних обоймах. Десь там бомба в катакомбах спрямована вгору, Кожен другий — персона нон ґрата. На-на-най ней, Знайди тут paradise, де усьому є price. Щоразу — інший рамс В епосі темного Ренесансу, Де без кінця цей ансамбль кромсає Під самий корінь фундамент, Щоб усе виправити нам самим. Ми засинаємо, щоб прокинутися Завтра — Де мантрою лікують дірки карми. Завтра — де soldier втомився від війни. Завтра — де бачимо сни, що світ єдиний, І що там буде попереду — заплющ очі, Щоб прокинутися завтра. Де мантрою лікують дірки карми, Завтра — де soldier втомився від війни, Завтра — де бачимо сни, що світ єдиний, І що там буде попереду — заплющ очі, Щоб прокинутися завтра. Щоб прокинутися завтра. І з тверезим поглядом на нове «я», Ніби нічого не було раніше. Так чи інакше — як почав, так і далі, Не скидаючи передачі. Поверни до біса й мчи туди, Де нас не чекає та сама борода, Що й тут повсюдно. Деспот прибрав це місце до рук. Уяви — тепер безодня Забрала тебе, щоб ти не падав знов і знов. Навпроти тебе стоїть твоя тінь, Накидаючи чорний капюшон. Ти йдеш за нею у темряві неба, Не видно себе, але назад не втекти. Б’є об лід, наче камбала. Що всередині тебе? Розібрати балаган. І тільки там, де розправляємо крила Й летимо до зірок, місяць ловлячи руками, І в пошуках відповіді серед рваних снів Ми знову засинаємо, щоб прокинутися Завтра — Де мантрою лікують дірки карми. Завтра — де soldier втомився від війни. Завтра — де бачимо сни, що світ єдиний, І що там буде попереду — заплющ очі, Щоб прокинутися завтра. Де мантрою лікують дірки карми, Завтра — де soldier втомився від війни, Завтра — де бачимо сни, що світ єдиний, І що там буде попереду — заплющ очі, Щоб прокинутися завтра. Щоб прокинутися завтра.