[Intro] Мною поруч я йду, дивися, Сміх лунає, як дзвінка роса. Та картина тільки мить, ілюзія, Бо вдома з дітьми знову я. [Verse1] Зберігала спокій, наче кришталь, Кожен день - новий виклик долі. Втомлені очі, ледь стримую шаль, Від думок, що витають довкола. Сонце сховалось, і тіні густі, Нагадують про тягар буття. [Pre-Chorus] Ось така доля, круговерть без кінця, В полоні турбот, віддана сім'ї. Життя проходить, наче мить з лиця, А мрії та плани лишаються мріями. І тихий шепіт: "Все буде гаразд..." Хоча на серці тягар, як базальт. [Chorus] Піднімаючи я склянку в тиші ночі, За тегом "не пощастило", тихо п'ю. За втрачені шанси, за згаслі очі, За долю, що обрала не мою. За дім, за дітей, за обов'язок святий, Хай зігріє душу вогонь золотий. [Verse2] В дитячих обіймах знаходжу тепло, В їх сміху - відраду, в очах - світло. Хоча іноді серце вкрай обпекло, Надію плекаю, що все розквітне. Малюю майбутнє на склі морознім, Де щастя панує в кожнім дні. [Chorus] Піднімаючи я склянку в тиші ночі, За тегом "не пощастило", тихо п'ю. За втрачені шанси, за згаслі очі, За долю, що обрала не мою. За дім, за дітей, за обов'язок святий, Хай зігріє душу вогонь золотий. [Bridge] Та досить жалітись, досить чекати, Сама коваль своєї я долі. Почну все спочатку, буду творити, Нові можливості, нові покоління волі. [Chorus] Піднімаючи я склянку в тиші ночі, Вже не за тегом "не пощастило", п'ю! За силу духу, за сяючі очі, За долю, що зараз я творю! За дім, за дітей, за любов у мені, Хай розквітне щастя в кожнім дні! [Outro] Мною поруч я йду, дивися, Впевнена, сильна, вже не боюся. Бо я – вдома, і діти зі мною, Ось така доля, та вже моя!