Назва: На відстані «Дерибасівської» Куплет 1: Над головою небо — не те, що в Аркадії, Тут воно сіре, розірване вщент вогнем. Я знов шукаю твій профіль у списку радіо, Хоча ти в мережі з’являєшся тільки днем. Згадую перший «привіт» у тому застосунку, Де серед сотень облич я вибрав твоє. Ми познайомились в пікселях, без поцілунку, А тепер ти — це все, що у мене є. Приспів: А у тебе очі — карі, як міцна кава, Що ми пили колись біля Дюка в порту. В Одесі вечір, мабуть, теплий і лагідний, А я тут тримаю за тебе цю висоту. Кароока моя, ти чекай, я обов’язково прийду, Крізь шторми і крізь ніч, я дорогу до тебе знайду. Куплет 2: У бліндажі холод, сирість стікає стінами, Я дивлюсь на фото — ти там смієшся мені. Ми стали з тобою за цей рік майже єдиними, Хоч бачимось рідко, і то — лише уві сні. Там, на Привозі, мабуть, гамірно й весело, А тут — тільки тиша, що ріже немов ножем. Я хочу, щоб доля нас знову разом поселила, Під південним сонцем, під теплим травневим дощем. Приспів: Бо у тебе очі — карі, як міцна кава, Що ми пили колись біля Дюка в порту. В Одесі вечір, мабуть, теплий і лагідний, А я тут тримаю за тебе цю висоту. Кароока моя, ти чекай, я обов’язково прийду, Крізь шторми і крізь ніч, я дорогу до тебе знайду. Бридж: Сайт знайомств обіцяв лише легку зустріч, А подарував любов, що гартує сталь. Ти пиши мені частіше, моя рідна, чуєш? Твоє «Як ти?» розганяє мою печаль. Фінал: Засинай, Одесо... я тебе бережу. Засинай, кохана... скоро я переступлю межу. Ми ще пройдемось вздовж моря, рука в руці... Карі очі... Сльози на моїй щоці.