[Intro] Міцно тримаю, сталь в руці горить, Не сокира, тінь війни кипить. Серця завмерли, час спинив свій біг, Жах Албанії, кривавий сніг. [Verse1] Там, де Едем колись стояв в цвіту, Тепер руїни, морок на виду. Голос всередині, мов звір, ричить, Про помсту шепче, смертю він диха. Невинна кров на камені пливе, Жага до кари в серденьку живе. [Pre-Chorus] Крізь біль і втрати, крізь морок ночі, Я бачу тіні, понівечені очі. Вони мовчать, але я чую крик, В полоні страху кожен чоловік. Це пекло тут, на цій святій землі, І демони війни гуляють навкруги. [Chorus] Шматки людей, мов листя восени, Орігамі з крові, в променях пітьми. Безумство множиться, страх заполонив, Албанський Едем в пекло перетворив. Гнів палає в серці, як вогонь, Помста – ось мій закон. [Verse2] Руїни міст, поламані життя, Війна забрала все, нема вороття. Дивлюсь на небо, бачу тільки дим, Земля пропитана жахом і злим. В очах горить ненависті вогонь, Відплата близько, кожен буде згой. [Chorus] Шматки людей, мов листя восени, Орігамі з крові, в променях пітьми. Безумство множиться, страх заполонив, Албанський Едем в пекло перетворив. Гнів палає в серці, як вогонь, Помста – ось мій закон. [Bridge] Прометій впав, вогонь його згас, Лише попіл, що залишився в нас. Світ поглинула темрява густа, Надія вмерла, більш її нема. Залишився тільки лютий звір всередині, Що прагне крові у кожній хвилині. [Chorus] Шматки людей, мов листя восени, Орігамі з крові, в променях пітьми. Безумство множиться, страх заполонив, Албанський Едем в пекло перетворив. Гнів палає в серці, як вогонь, Помста – ось мій закон. [Outro] Ти впав, Прометію, світ згаснув враз, Тільки шепіт, і темрява навкруги. Кров, шматки, безумство – мій світ тепер, Залишився тільки страх і лютий гнів. Ти впав... Ти впав... Навіки...