[Intro] Ми стоїмо у млі, Втомлені зорі впали до ніг. Ми тут — на рідній землі, Крізь цей нескінченний сніг. Ми тут, де тиша звучить. [Verse1] Війна. Ніч. Двадцять вісім. Я ще тут, і не зник. Небо чорне, але дихаю, Поки місто тоне в дим. Дрон завис над нашими дахами, Ми стояли, коли все горіло. Сивий попіл на долонях, А в грудях щось не відпустило. Якщо впаду — запам’ятай: Я тримав цей темний край. [Pre-Chorus] День без свічок. Лише пил і слід. Я не рахую днів — Я рахую бій. Якщо завтра знову грім, Я не схилюся вниз. Бо нас палило зсередини, Та ми досі не зійшли. [Chorus] Двадцять вісім — я ще жив. Небо чорне, але не зник. Дрон над містом тихо вис, Ми стояли, коли світ горів. Двадцять вісім — сивий дим, Серце б’ється поміж руїн. Якщо впаду, запам’ятай — Я тримав це. [Verse2] Холод в пальцях, мокрий сталь, За спиною лише порожнеча. В очі дивиться глуха даль, Затиснута в плечі сталева втеча. Крізь уламки бетону і скла, Ми шукаємо світло в безодні. Наша пам’ять ще не згоріла, Навіть в ночі такі безвихідні. Крок за кроком, крізь кригу і жах, З перемогою втомленою на устах. [Chorus] Двадцять вісім — я ще жив. Небо чорне, але не зник. Дрон над містом тихо вис, Ми стояли, коли світ горів. Двадцять вісім — сивий дим, Серце б’ється поміж руїн. Якщо впаду, запам’ятай — Я тримав це. [Bridge] Ці стіни бачили стільки болю, Але ми вросли тут в коріння. Ми не просили ні в кого долі, Ми лише чекали на прозріння. Хай небо рветься на шматки, Ми тут — затиснуті в тиски. Стій до кінця, крізь чорний дим, Ти не один, ти тут — як ми. [Chorus] Двадцять вісім — я ще жив. Небо чорне, але не зник. Дрон над містом тихо вис, Ми стояли, коли світ горів. Двадцять вісім — сивий дим, Серце б’ється поміж руїн. Якщо впаду, запам’ятай — Я тримав це. [Outro] Запам’ятай цей крик, Ми були тут, серед руїн. Тиша прийшла під наш поріг, Світло згасає, та я ще дію. Ми тут. Ми ще тут.