[Intro] Йо, час настав, мікро в кулак затиснув, Матюки вирвуться, бо накипіло, бля! Транс прошиває, емоції вирують, Тут хобота, а там війна – ось воно, пекло! [Verse1] П'ятнадцять днів, як марево, зникли в димі, Відпустка згасла, мов недопалок в багнюці. Повернувся в хобот, де стіни сірі й німі, А в голові – вибухи, крики, і крові струмки. Там смерть гуляла, а тут папірці й звіти, Два світи в мені б'ються, лють одна на двох. Rap, rock, hip hop, folk, metal, punk – все в купі злите, Виплюну словами, щоб не з'їхати з котушок! [Pre-Chorus] Серце рветься на шматки, душа палає, В очах стоять картини зруйнованих міст. Як далі жити, коли пам'ять не відпускає? Коли совість гризе, мов іржа залізо. Трансформую біль в енергію, в агресію, Випущу демонів, що сидять у підсвідомості. [Chorus] П'ятнадцять днів пекла, повернувся до хобота, Але в мені війна, вона ніколи не стихне. Грубий реп з матюками – моя мова робота, Поки дихаю, буду кричати про тих, хто гине! Бляха-муха, задовбало це лицемірство, Кожен день – боротьба, кожен звук – постріл! [Verse2] Тут кажуть: "Забудь, відпусти, живи далі", А я бачу їхні фальшиві посмішки. Вони не знають, що таке втрати і жалі, Що таке ховати друзів без труни і дошки. Українською видам все, що наболіло, Грубий тон розірве тишу офісів. Мій транс – це злість, моя лірика – то горіла, Від правди, що пече гірше за тисячу вогнищ! [Chorus] П'ятнадцять днів пекла, повернувся до хобота, Але в мені війна, вона ніколи не стихне. Грубий реп з матюками – моя мова робота, Поки дихаю, буду кричати про тих, хто гине! Бляха-муха, задовбало це лицемірство, Кожен день – боротьба, кожен звук – постріл! [Bridge] Наплювати на правила, на рамки, на заборони, Я – голос тих, хто вже не може говорити. Мій реп – це зброя, моя музика – то похорони, По всім імперіям зла, що хочуть нас знищити. Від фольку до металу, від панку до хіп-хопу, Все змішалось в коктейль, що знесе їхні трони! [Chorus] П'ятнадцять днів пекла, повернувся до хобота, Але в мені війна, вона ніколи не стихне. Грубий реп з матюками – моя мова робота, Поки дихаю, буду кричати про тих, хто гине! Бляха-муха, задовбало це лицемірство, Кожен день – боротьба, кожен звук – постріл! [Outro] То ж слухайте, суки, поки ще є час, Бо скоро вибухне все, і не буде пощади. Україна повстане, як фенікс з попелу, І змете цю гидоту з лиця землі назавжди! Слава Україні! Героям слава!