--- Куплет 1 Та що в нього в голові? — там гул, там вибухи, шум, Наче демон у черепі копає собі новий дім. Він не живе — він виживає, шкіриться крізь біль, Кожен ранок як вирок, кожен вечір як бій. Він давно на дні, але каже: «Не *бийте* мене життям», Хоч насправді його вже *б'є* всяка хрінь по куткам. Його мозок на паузі, серце як камінь в воді, Я дивлюсь і киплю — бо знаю, що він міг би стоять на нозі. Приспів Життя наркомана — це не казка, а бій без правил, Там не ангели ходять — там чортівниня рве все на клапті. Ти спитаєш, що в голові? — лиш лайка і темний туман, Лиш крик: «Відпусти мене, брат!» — але я не віддам. Бо я солдат, і як треба — вирву з нього ту гидь, Затягну назад у світ, хоч мене буде рвать і боліть. Куплет 2 Він кидає клятви, а потім знов падає в яму, Він сміється криво, бо знає — держиться лише на обмані. Кулаки стискаю так, що кістки аж білять пальці, Бо хочу врятувати, а не дивитись, як він валиться. Каже: «Все норм», але ніс у крові, руки холодні як лід, Комусь байдуже — а мене просто гребе всередині гнів. Бо не дам я йому зникнуть, не дам пустоті забрать, Хоч він шипить на мене, хоч ладен знову тікать. Приспів Життя наркомана — це не казка, а бій без правил, Там не ангели ходять — там чортівниня рве все на клапті. Ти спитаєш, що в голові? — лиш лайка і темний туман, Лиш крик: «Відпусти мене, брат!» — але я не віддам. Бо я солдат, і як треба — вирву з нього ту гидь, Затягну назад у світ, хоч мене буде рвать і боліть. Фінал Ніхто не бачить цієї війни, що кипить всередині, Але я бачу — і стою, поки ноги тримають на землі. Він кричить, він рве нерви — та я не дам його здати, Бо ми разом вирвемось звідти, або хай мене вирве проклята правда. --- Як хочеш, можу зробити ще брудніше, з повним матом, або вкоротити під бит 140–160 BP