Інтро] (Тихе, самотнє фортепіано, глухий звук серцебиття на тлі) (Вокальний вдих перед першою строфою) [Куплет 1] (Голос близький, інтимний, майже пошепки. Акомпанемент — лише поодинокі акорди) Я торкаюсь до нього, немов до причалу, Де хотілось би стати й більше не йти. Та він інколи поруч, а ніби й не з нами, Ніби між «ми» і «одна» ще стоять мости… (Вступають тихі, протяжні струнні) Я люблю не напоказ, не гучно, не різко, А так, що болить і світлішає день. Я мовчу, щоб не ранити словами близьких, І ховаю свій біль за коротке… «окей». (пауза, згасання звуку) [Заспів / Pre-Chorus] (Ритм починає пульсувати, додається низький бас, голосу додається луна/Reverb) Вночі я не сплю і рахую хвилини, Від «він тут» до «а що, як піде навік». Я тримаю цей страх, як тримають дитину, Що заснула на грудях… маленьку, невинну… (Crescendo — поступове зростання гучності, вступає барабанний дріб) [Приспів] (Full Band: вибух емоцій, вступають потужні ударні, оркестрові струнні й важкий бас) Бо я люблю так, що падає світ! Наче ґрунт вислизає з-під ніг! Я ходжу поміж днів, як чужа собі тінь — Сіра, тиха, не тут і не з ним… (Вокальний надрив, субтон) Навіщо ж я в тебе так щиро закохалась, Якщо твоя «правда» брехнею лишалась?! Ти вічність обіцяв, я в ній розчинилась… Та виявилось, «вічність» так швидко скінчилась…! [Куплет 2] (Музика раптово затихає до фортепіано та ледь чутного синтезатора) Сльози котяться тихо, без крику, без сцен, Я тримаю їх в серці, стискаю до болю. Бо навчили мене: якщо любиш — терпи, І не винось свою правду назовні… (Додається другий вокальний терційний підголосок) Мені кажуть: «Ти сильна, не плач, не ламайся», А я сильна настільки, що майже край. Я не прошу багато — лиш не ховайся, Лиш скажи мені просто: «Я з тобою. Знай». [Приспів] (Знову максимум динаміки, потужний рок-барабанний ритм) Бо я люблю так, що падає світ! Наче ґрунт вислизає з-під ніг! Я ходжу поміж днів, як чужа собі тінь, Сіра, тиха, не тут і не з ним. Навіщо ж я в тебе так щиро закохалась, Якщо твоя «правда» брехнею лишалась? Ти вічність обіцяв, я в ній розчинилась, Та виявилось, «вічність» так швидко скінчилась… [Бридж] (Емоційний пік / Кульмінація. Інструменти стихають на секунду, вокалістка бере високу ноту) (Фальцет / Белт на максимальній експресії) І якщо я тремчу — не слабка я натура! Це любов, що без броні, без гри! (Потужний удар тарілок, струнні грають напружене тремоло) Я вистою навіть з порожніми руками, Навчуся дихати там, де повітря нема! Бо любов жінку не робить слабкою — Вона робить її безмежною! (Вигук/Крик) ЖИВОЮ! [Соло] (Коротке, надривне соло електричної гітари або скрипки, що передає плач серця — 8 тактів) [Приспів] (Енергетика трохи спадає, але залишається глибокою) Я вмію любити не наполовину, Тому від слова «сімʼя» залишились руїни… Навіщо ж я в тебе так щиро закохалась, Якщо твоя «правда» брехнею лишалась? (Голос починає стихати) Ти вічність обіцяв, я в ній розчинилась, Та виявилось, вічність… (Спинення музики — Стоп-тайм) …так швидко скінчилась. [Аутро] (Тільки фортепіано, аккпельне завершення, тихий відлунюючий вокаліз) (Humming — мугикання з закритим ротом) М-м-м… Я жива. Я відкрита. Я ще не зламалась… Я не зраджу любов, що в мені залишалась. (Останній поодинокий удар клавіші фортепіано, згасання в повну тишу)