[Intro] Старі фотокартки в шухляді старій, Мій двір пам’ятає проміння надій. Тут вітер гуляє крізь крони лип, А я відпускаю минулого скрип. Хвилини застигли, неначе вві сні, Лишились розмиті сліди на стіні. [Verse1] Дитинство і двір — я одинокий один, Серед старих лип та високих стін. Хочеться радість додому принести, Ті дні золоті від часу вберегти. Ми вірили щиро у казку живу, Сплітаючи долі в густу траву. Тоді горизонт був безмежно близьким, А світло вечірнє — таким чарівним. Ми мріяли тихо про щось неземне, Де час ніби вічність, що не промине. [Pre-Chorus] Запах трави кружляє навколо мого дому, Сміх починає свій біг, не знайомий нікому. За берегом річки, де сонце лягає у сон, Я чую, як б’ється у грудях старий камертон. Не дощ на щоках, а сльоза, краще піду покурю, Шукаю у небі спокійну і тиху зорю. Щастя знайти би мені у цім сірому дні, Де спогади тануть, неначе вогні. [Chorus] А музика — військова, а трек — ахуєвший, Чарівний світанок, душа оголена. І дитячий запал, що в серці іскриться, Дозволь мені знову у казку цю вмиться. Життя летить, а пам'ять болить, Кожна хвилина в нас вічністю спить. [Verse2] Асфальт був гарячим під босим підошвам, Ми вірили щиро богам і дорогам. Збирали у жмені проміння яскраве, Життя було простим, яскравим і жвавим. Тепер ці стіни мовчать у півтіні, Лиш лунко відлунюють кроки в мені. Я б хотів повернутись у той дивний сад, Де літо не знало ні смутку, ні втрат. Де кожна гілка — це спогад без слів, Де голос дитинства і досі бринів. [Chorus] А музика — військова, а трек — ахуєвший, Чарівний світанок, душа оголена. І дитячий запал, що в серці іскриться, Дозволь мені знову у казку цю вмиться. Життя летить, а пам'ять болить, Кожна хвилина в нас вічністю спить. [Bridge] Ріка все тече, забирає пісок, Я роблю свій виважений, довгий крок. Військовий ритм серця — як метроном, Минули роки, вкриті сірим сукном. Але десь усередині, глибоко в нас, Живе те, що втримало сонячний час. Ми не забули, як щиро сміятись, У власні мрії знову закохатись. [Chorus] А музика — військова, а трек — ахуєвший, Чарівний світанок, душа оголена. І дитячий запал, що в серці іскриться, Дозволь мені знову у казку цю вмиться. Життя летить, а пам'ять болить, Кожна хвилина в нас вічністю спить. [Outro] Згасає зоря, наступає новий день, Я виходжу зі світу старих пісень. Військова хода, впевнений погляд мій, Дякую, двір, за спогад живий. Казка лишилась у тихій траві, Поки ми дихаємо і поки ми є живі.