[Intro] Маленькі рученята, погляд в далечінь, Світ за вікном немов безмежна тінь. Відчуття тривоги, серце б’ється в такт, Я знав, що спокій – це не вічний факт. [Verse1] Із іграшок складались замки із піску, А в уяві бились лицарі в бою, Невинний погляд бачив темряву густу, Що ховається у кожному кутку. Від казок бабусі віяло журбою, І кожна колискова снилась боротьбою. [Pre-Chorus] Так дивно, правда? Знати наперед, Що доля готує тернистий берег. Не все так просто, сонце не завжди світить, І щастя мить – а потім знову вітер. В душі росте тривожний, тихий сум, А світ за спиною готує буремний шум. [Chorus] Я із самого дитинства розумів, Що життя буде дуже бентежним, болем залишив. Тому я думаю про вже, про те, що буде далі, Як вистояти, як не зламатись в шалі. Бентежним, бентежним… як пережити це? Шукаю відповідь, а час все далі йде. [Verse2] Перші подряпини, гіркий смак невдач, Розбиті мрії, згаяний час навскач. Уроки болю, зради і обман, Загартовують душу, мов сталевий стан. Та серце пам’ятає той дитячий страх, Перед безоднею, що чекає в тінях, у дворах. [Chorus] Я із самого дитинства розумів, Що життя буде дуже бентежним, болем залишив. Тому я думаю про вже, про те, що буде далі, Як вистояти, як не зламатись в шалі. Бентежним, бентежним… як пережити це? Шукаю відповідь, а час все далі йде. [Bridge] А може, сенс у тому, щоб плисти проти течії? Не боятися падінь, а бачити лише вежі. Зібрати сили, віру в кулак міцний, І зустріти бурю із гордо піднятою спиною. Відкинути минуле, відкрити нові шляхи, І попри все - не втратити своєї душі. [Chorus] Я із самого дитинства розумів, Що життя буде дуже бентежним, болем залишив. Тому я думаю про вже, про те, що буде далі, Як вистояти, як не зламатись в шалі. Бентежним, бентежним… як пережити це? Шукаю відповідь, а час все далі йде. [Outro] Тому я думаю про вже… про завтрашній день, Про те, як подолати смуток і нужденність. Бентежність… так, але не страх, А сила, що веде до перемог в пітьмі й прах.