«Люди землі» Куплет 1 Ще сонце не встало — а ми вже в полях, Роса на пшениці, світанок в очах. Заводиться трактор, прокинувся край, Сьогодні робота — тож часу не гай. Весною посіємо, літом доглянем, А восени урожай позбираєм. І скільки б не було важких тих доріг — Земля пам’ятає старання усіх. Приспів Ми — люди землі, ми живемо полями, Під сонцем, дощами, холодними вітрами. Від ранньої весни до пізньої жнив — Працюємо чесно, не шкодуючи сил. Хай пил на обличчі, хай руки в мастилі, Та знаємо добре, заради чого жили. Бо хліб на столі не приходить сам — За кожним зерном стоїть праця селян. Куплет 2 Агроном зранку вже ходить полями, Дивиться в небо: «Що буде з дощами?» Механізатор тримає свій шлях, І день за днем залишає слід на полях. Комбайни у жнива гудуть до зорі, Вогнями горять серед ночі в степу. І поки останнє зерно не зберем — Ніхто не питає, коли відпочнем. Приспів Ми — люди землі, ми живемо полями, Під сонцем, дощами, холодними вітрами. Від ранньої весни до пізньої жнив — Працюємо чесно, не шкодуючи сил. Хай пил на обличчі, хай руки в мастилі, Та знаємо добре, заради чого жили. Бо хліб на столі не приходить сам — За кожним зерном стоїть праця селян. Бридж Буває, що дощ перекреслить всі плани, Буває, посуха залишить нам рани. Та знову весною виходим в поля, Бо це наша праця. Бо це — наша земля. Фінальний приспів Ми — люди землі, і цим ми багаті, Нас завжди чекають дороги до хати. І поки над полем світанок встає — Сільське господарство було і буде! Тракторист, комбайнер, водій, агроном — Для кожного поле давно стало домом. І поки колоситься пшениця в полях — Живе наша праця, Живе наша земля!