[Intro] Де батя з мамою, фото в рамці-серці, Скучаю я за тими вже людьми. Не сильно? Ні, не те, душа в тузі терпне, Каптур від вітру сльози зупини. [Verse1] Місяць самотній світить в мікрорайоні, Осінь меланхолію на плечі кладе. І біт мінорний лиш додасть симфоній До тих мелодій, де душа гуде. Здається, вже ніщо мене не турбує, Пустота заповнює кожну мить. [Pre-Chorus] Два місяці, як світло з її вікон Вночі мені дарувало теплоту. Лишились спогади, мов тихий шепіт, І мрії, що не зможу вже збудуть. Чому так важко дихати без неї? Чому так серце стогне і болить? [Chorus] Здайся з балкона, домофон відкрий мені, Хоч на хвилину, щоб побачити тебе. Осінній вечір, місяць в вишині, І тільки ти – моє життя і небо. Здайся з балкона, я благаю, почуй, Не дай розбитись серцю на шматки! [Verse2] Блукаю вулицями, мов тінь бездомна, Згадую голос, погляд, теплий сміх. Все інше зараз – лиш порожня втома, І в спогадах минулих тиха втіх. Її вікна світлом манять з дали, Та вже не кличе мене у свій дім. [Chorus] Здайся з балкона, домофон відкрий мені, Хоч на хвилину, щоб побачити тебе. Осінній вечір, місяць в вишині, І тільки ти – моє життя і небо. Здайся з балкона, я благаю, почуй, Не дай розбитись серцю на шматки! [Bridge] Може, колись забуду ту печаль, Може, колись знов сонце засія. Але зараз осінній сум тримає, І тільки ти – єдина в світі мрія. [Chorus] Здайся з балкона, домофон відкрий мені, Хоч на хвилину, щоб побачити тебе. Осінній вечір, місяць в вишині, І тільки ти – моє життя і небо. Здайся з балкона, я благаю, почуй, Не дай розбитись серцю на шматки! [Outro] І так буд... пустельний мікрорайон, Місяць, як свідок сліз моїх гірких. Здайся з балкона... лише один дзвін, І зникне холод в серці назавжди.