Куплет Пам’ятаєш вечори наші без сну, Ночівлі в машині — тільки я і ти, Ми тікали від людей у тишину, І ніби весь цей світ належав нам одним. Ти вчив мене тату рівно набивати, Сміявся, коли я боялась починати, А я дивилась так закохано в очі, І зрозуміла — ти мій спокій серед ночі. Приспів Твої зелені очі — море кохання, В них я знайшла своє зізнання, Без тебе весь цей світ як тінь, А рік з тобою — ніби вічність. Серед тисяч людей і серед міст, Моє місце там, де ти є скрізь, І скільки б далі не вели дороги, Я хочу поруч бути знову й знову. Куплет Наше літо пахне дощем й дорогами, Нічними трасами й теплими розмовами, Спати в машині під зорями до ранку, І засинати тихо в тебе на світанку. Ми застрягли в горах і сміялись до сліз, Ті вітряки і вітер пам’ятаю крізь, Ти став для мене тишею без гроз, І поруч з тобою мій світ ожив всерйоз. Приспів Твої зелені очі — море кохання, В них я знайшла своє зізнання, Без тебе весь цей світ як тінь, А рік з тобою — ніби вічність. Серед тисяч людей і серед міст, Моє місце там, де ти є скрізь, І скільки б далі не вели дороги, Я хочу поруч бути знову й знову.