[Intro] Добре, вже раз так... Жахливо, то ніякий я не раста. Тут тільки холод, ні краплини тепла, Де доля зла свої тенета сплела. [Verse1] Тут карають ласкаво, усміхнено в очі, А потім в спину ніж – в темряві ночі. Нема пощади, лиш порожнеча навкруги, Загублені душі, мов в сніговій пурзі. Конотоп брат, тут кожен сам за себе, І правила жорсткі, не зійде з тебе. Тут вижити – мистецтво, а не випадковість, Ілюзія свободи, гірка сутність. [Pre-Chorus] Тут дивляться в очі, бачать все наскрізь, Не сховаєш правди, навіть в сліпій пітьмі. Обман – це зрада, кара жорстока, Тут доля грає з нами, мов кошеня з ниткою. [Chorus] Конотоп – це пекло, та водночас дім, Де болять рани, і серце німе. Вона дивиться в душу, плете свої узори, Зі страху, болю, надії примари. Конотоп – це пекло, та водночас дім, Де вижити важко, та все ж таки – живем. [Verse2] Тут кожен куток дихає минулим, І історії шепчуть вітром зажурено. Зраджені мрії, розбиті серця, В Конотопі кожному є своя ця. Ілюзія щастя, розбита ущент, Життя – це тягар, страшний експеримент. Але навіть тут, серед темряви густої, Іскра надії жевріє золотою. [Chorus] Конотоп – це пекло, та водночас дім, Де болять рани, і серце німе. Вона дивиться в душу, плете свої узори, Зі страху, болю, надії примари. Конотоп – це пекло, та водночас дім, Де вижити важко, та все ж таки – живем. [Bridge] Можна здатися, опустити руки, А можна боротись, не боячись муки. Тут вибір за нами, лише нам вирішувати, Чи в пеклі цьому навіки залишатися. [Chorus] Конотоп – це пекло, та водночас дім, Де болять рани, і серце німе. Вона дивиться в душу, плете свої узори, Зі страху, болю, надії примари. Конотоп – це пекло, та водночас дім, Де вижити важко, та все ж таки – живем. [Outro] Тут правила суворі, це треба пам'ятати, Але й тут можна щастя відшукати. В Конотопі… в Конотопі… Живемо.