У родині Біленьких було завжди світло, Там, де Шура й Олександр берегли тепло. Хоч немає їх нині поруч із нами, Вони в небесах нас ведуть і хоронять. Біленькі – то сила і дім, Наше ім’я живе між людьми. Пам’ять веде крізь роки й світи – Нам цю родину нести й зберегти. Є брати, що лишили слід свій великий: Олександр і Сергій поруч ще йдуть. А Василь на війні віддав своє серце, Його подвиг у вічності нас береже. Юрій теж із небес нам шле теплу усмішку – Він живе у молитвах і в наших думках. Біленькі – то сила і дім, Наше ім’я живе між людьми. Пам’ять веде крізь роки й світи – Нам цю родину нести й зберегти. Сестри – мов зорі, що сяють у темряві: Анна і Оля, Наталія й Світлана, Поліна, Лєна, Тамара і Таня – В їхніх серцях продовжується рід. Нехай роки пролітають, та пам’ять жива, Біленьких родина міцна й одна. У пісні звучить їхній голос і сміх, Щоб рід продовжився в дітях нових.