Paroles
[Intro]
Тиша навколо, лише вітер шумить,
Світло згасає, час ледь не біжить.
Я стою зверху, дивлюсь у пітьму,
Знову до них у думках я іду.
[Verse1]
Друзів під землею так то багато,
Тиха оселя, не гучне це свято.
Там не почути вже сміху й розмов,
Застигла у жилах холодна їх кров.
Я пам’ятаю їхні очі й обличчя,
Вкриті землею, мов стерті сторіччя.
Вони мовчать у глибині споконвіку,
Я ж залишаюсь у світі без крику.
Сонце пече, та їм там не гріє,
Пам'ять про них у мені лише мріє.
[Pre-Chorus]
Чорний граніт затуляє їх сон,
Вийшов із ладу життєвий закон.
Я на поверхні, а ви там внизу,
В пам'яті серця свою я сльозу.
Кожен мій крок віддається луною,
Ви залишаєтесь там за стіною.
[Chorus]
Вони під землею, я над ними стою,
В небо дивлюсь, не знаходячи спокою.
Ви мене хоч чуєте, друзі мої?
Чи тільки вітри у цій дикій імлі?
Ваші імена написані на камені,
Я залишаюсь у цій дивній драмі.
[Verse2]
Зірка згасає, не світить у шлях,
Світло лишилось у снах і думках.
Ви не побачите сходу весни,
Тільки вічні, безкраї та довгі сни.
Я принесу вам останнє тепло,
Навіть якщо все живе відцвіло.
Стежка до вас заростає травою,
Ми розлучилися, мов з водою.
Світ цей порожній без ваших очей,
Скільки пройшло вже холодних ночей.
[Chorus]
Вони під землею, я над ними стою,
В небо дивлюсь, не знаходячи спокою.
Ви мене хоч чуєте, друзі мої?
Чи тільки вітри у цій дикій імлі?
Ваші імена написані на камені,
Я залишаюсь у цій дивній драмі.
[Bridge]
Земля обіймає, тримає вас міцно,
Мені тут лишилось чекати довічно.
Мовчки прошу у небес про прощення,
За це болюче і довге будення.
Чи є там межа, де зливаються долі?
Де ви вільні вже від земної неволі?
[Chorus]
Вони під землею, я над ними стою,
В небо дивлюсь, не знаходячи спокою.
Ви мене хоч чуєте, друзі мої?
Чи тільки вітри у цій дикій імлі?
Ваші імена написані на камені,
Я залишаюсь у цій дивній драмі.
[Outro]
Вітер вщухає, згасають вогні,
Вас не повернути, лишились одні.
Я йду додому, де темно і тихо,
На серці лежить ця спокійна відлига.