[Intro] Тихий вечір опустився на хати, Сонце сіло за край поля в туман. Час не спинити, ніяк не наздогнати, Лиш спогад лишився, як давній роман. [Verse1] Пам’ятаю, як переїхав в село, Був ранок, і дихало свіжістю небо. Машину везти по шляхах повезло, Туди, де нічого іншого й не треба. Конотопський район зустрів тишиною, Стара хата в саду, де вишні цвітуть. Я став до природи тут ближче душою, Де зорі під ранок додому ідуть. Міське метушіння лишилось за спиною, Тут інший закон, тут інакший мабуть путь. [Pre-Chorus] Стежки знайомі, пил доріг, Я тут знайшов свій власний поріг. Де вітер шепоче у травах густих, Де голос природи затих серед них. Забув про годинник і плин марноти, Тут справжнє життя — лиш умій віднайти. [Chorus] Знаю час не повернути назад, Як весну, що минула у цвіті садів. Мій дім — Конотопський район, мій уклад, Серед рідних полів, серед мудрих дубів. Тут спокій приходить, як сонце зі сходу, Тут серце знаходить свою свободу. [Verse2] Зі світом новим я почав свій діалог, Де кожен сусід — то як брат чи рідня. Забув про дзвінки і про вічний потік, Лиш сонце і хмари стрічаю щодня. Тут вечори пахнуть сіном і медом, А річка дзеркальна в долині блищить. Не треба за щастям бігти за обрій, за ведом, Воно тут, у кожну спокійну цю мить. Я вибрав цей спосіб, я вибрав цю тишу, І більше ніколи нічого не змінять. [Chorus] Знаю час не повернути назад, Як весну, що минула у цвіті садів. Мій дім — Конотопський район, мій уклад, Серед рідних полів, серед мудрих дубів. Тут спокій приходить, як сонце зі сходу, Тут серце знаходить свою свободу. [Bridge] Хтось скаже — це втеча від міста великого, А я відповім — це повернення до свого. До коріння, до сонця, до неба ясного, До того, що справді нам дано від нього. Минуле не стерти, та майбутнє тут є, Село мою душу лагідно п’є. [Chorus] Знаю час не повернути назад, Як весну, що минула у цвіті садів. Мій дім — Конотопський район, мій уклад, Серед рідних полів, серед мудрих дубів. Тут спокій приходить, як сонце зі сходу, Тут серце знаходить свою свободу. [Outro] Конотопський район — мій притулок і дім, Залишусь назавжди навіки у нім. Час не повернути, і я не жалкую, Бо тут я живу, бо тут я існую.