Пам’ятаю садочок і шкільні дзвінки, Сміх і образи, зошити, щоденники. Ми сварились, мирились — як діти малі, Навіть не знали тоді, Що доля нас збереже на роки. Час минав, та нитка не рвалась, Серед тисяч доріг ми знов зустрілись. І серце впізнало одразу — Це ти, це ми, це наш шанс І в цей Новий рік, під вогнями ялин, Я дякую долі за тебе один. З дитячих мрій — у справжню любов, Наше “назавжди” почалось знов. Нехай кожен рік нас тільки зближає, Нехай наша казка не має краю Та прийшла війна — і змінила час, Ти пішов на фронт, захищати нас. Я рахую дні, я молюсь щовечір, Щоб тебе берегли Небо, Бог і моя любов без меж. Я чекаю тебе — крізь страх і біль, Через тишу ночей і тривожні дні. Ти для мене — мій дім і мій світ, Я тримаюся вірою, Бо знаю — ти повернешся живим Бо навіть крізь війну і холодний сніг Моє серце завжди з тобою в дорозі. Я обрала тебе — і в радості, й в тьмі, Моє “завжди” — чекати і вірити. І кожен Новий рік я хочу знов Починати життя з тобою, любов І мій син дивиться в твої очі з теплом, Він знайшов у тобі справжній дім. Ти став для нього не просто людиною — Ти став для нього батьком, Серцем, захистом і добром. Він чекає тебе так само, як я, В кожній молитві — твоє ім’я. І в його словах, у простих обіймах Я бачу майбутнє — Нашу сім’ю без страху і війни. І є дата, що в серці навіки жива — Тридцяте листопада, дві тисячі двадцять п’ять. Ти подивився і тихо сказав: «Будь моєю дружиною…» І світ завмер в ту мить для нас Цей Новий рік — наш новий старт, Крізь війну і відстань, крізь біль і страх. Ти повернешся — і вдома чекають Жінка, що вірить, і син, що назвав тебе татом. Я — твоя дружина в серці назавжди, Моя любов, моя сім’я — це ти